угоряти
УГОРЯ́ТИ (ВГОРЯ́ТИ), я́є, недок., УГОРІ́ТИ (ВГОРІ́ТИ), ри́ть, док., спец.
Зменшуватися в об'ємі при горінні, плавленні тощо; вигорати.
Де б те золото дівалось, якби не вгоряло? (Номис);
// Те саме, що згора́ти.
Така деревина, що не піднести, – а вгоріла, мов тріска! (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- угоряти — угоря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- угоряти — (вгоряти), -яє, недок., угоріти (вгоріти), -рить, док., спец. Зменшуватися в об'ємі при горінні, плавленні тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- угоряти — УГОРЯ́ТИ (ВГОРЯ́ТИ), я́є, недок., УГОРІ́ТИ (ВГОРІ́ТИ), ри́ть, док., спец. Зменшуватися в об’ємі при горінні, плавленні тощо. Де б те золото дівалось, якби не вгоряло? (Номис, 1864, № 14058); Така деревина, що не піднести, — а вгоріла, мов тріска! (Хотк., II, 1966, 392). Словник української мови в 11 томах
- угоряти — Угоряти, -ряю, -єш сов. в. угорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Терять, потерять часть вѣса при горѣніи. Де б те золото дівалось, як би не вгоряло. Ном. № 14058. Словник української мови Грінченка