удеге
УДЕГЕ́, невідм., ч. і ж.
Те саме, що удеге́йці.
Він – Інокентій Петрович. З цим прізвищем і увесь такий, як він є – це красномовний показник, символ всього його племені – уже напівміфічного племені удеге, що отак-о доходить краю і стоїть на порозі в небуття (І. Багряний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- удеге — удеге́ іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови