1. Словник української мови у 20 томах

указівка

УКАЗІ́ВКА¹ див. вказі́вка¹.

УКАЗІ́ВКА² (ВКАЗІ́ВКА), и, ж.

Дія за знач. ука́зувати 2, 3.

Перші зауваження про територію, заселену бойками, мають загальний характер і зводяться до вказівок на окремі місцевості (з наук.-попул. літ.);

На пряме значення [слова золотий] здебільшого нашаровується додатковий смисловий відтінок – вказівка на багатство, розкіш (з наук. літ.);

За даними етнографії патронімія включає спільності, пов'язані родинними або територіальними зв'язками. У найменуванні таких спільностей звичайно є вказівка на походження від спільного чоловічого предка (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. указівка — указі́вка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири указі́вки Орфографічний словник української мови
  2. указівка — [ўказ'іўка] = вказівка -ўкие, д. і м. -ўц'і, мн. -з'іўки, -з'івок дв'і ўказ'іўкие Орфоепічний словник української мови
  3. указівка — див. вказівка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. указівка — НАСТАНО́ВА (рекомендація, роз'яснення з боку вищого органу, керівної особи і т. ін., що вказують, як діяти в тих чи інших випадках); ВКАЗІ́ВКА (УКАЗІ́ВКА), УКА́ЗКА розм. Словник синонімів української мови
  5. указівка — Указі́вка, -вки, -вці; -зі́вки́, -зі́во́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. указівка — УКАЗІ́ВКА див. вказі́вка. Словник української мови в 11 томах