укатувати

УКА́ТУВАТИ (ВКА́ТУВАТИ), ую, уєш, недок., УКАТА́ТИ (ВКАТА́ТИ), а́ю, а́єш, док.

1. Робити рівною поверхню за допомогою котка або внаслідок тривалої їзди.

Дорогу готують під ямковий ремонт, терміново потрібно знімати ці горби–ямки та укатувати рівним шаром усю ділянку завтовшки 10 см (з Інтернету);

Нова німецька машина для догляду за газоном буде підсівати траву, вкатувати газон, а також культивувати його, насичуючи киснем (з газ.);

Якщо не зуміють поставити снігові гармати, то хоча б будуть готувати траси і вкатувати сніг, щоб той довше лежав навесні (з Інтернету).

2. рідко. Те саме, що вко́чувати¹ 1.

В Стародавній Греції був міф про Сізіфа, якого боги покарали у деже своєрідний спосіб: вони змусили його вкатувати кам'яну брилу на гору, то, проте, як тільки мета досягалася, брила неминуче зривала і скачувалася вниз (з наук. літ.).