укладач
УКЛАДА́Ч, а́, ч.
1. Той, хто що-небудь укладає, упорядковує.
Доля книжок, отже й словників, дуже різна і по-своєму не менш цікава, ніж доля людей – їхніх упорядників і укладачів (з газ.).
2. Той, хто (що) укладає, складає щось.
Якщо, скажімо, розливальний агрегат виконує одну операцію, то механізований укладач пляшок у тару – устаткування – 5 –6 операцій (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- укладач — уклада́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- укладач — (збірки) УПОРЯДНИК; п! АВТОР. Словник синонімів Караванського
- укладач — [укладач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і/-ачу, мн. -ач'і, -ач'іў Орфоепічний словник української мови
- укладач — -а, ч. Той, хто що-небудь укладає, упорядковує. Укладачі словника. Великий тлумачний словник сучасної мови
- укладач — УКЛАДА́Ч, а́, ч. Той, хто що-небудь укладає, упорядковує. Доля книжок, отже й словників, дуже різна і по-своєму не менш цікава, ніж доля людей — їхніх упорядників і укладачів (Літ. Укр., 12.V 1964, 2). Словник української мови в 11 томах