уклон
УКЛО́Н, у, ч., спец.
1. Частина залізничної колії, яка лежить під кутом до горизонту і залежно від напрямку руху поїзда називається спуском або підйомом.
Злякався машиніст: – Далі не повезу, товариші. Тут уклон. Гальма лопнули (О. Довженко);
// Взагалі похила частина шляху.
2. У гірничій справі – похила підземна виробка, яка не має безпосереднього виходу на земну поверхню і призначена для піднімання вантажів за допомогою різних пристроїв.
3. У геодезії – перелом профілю земної поверхні у напрямку вниз.
Рівномірний уклон.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уклон — укло́н іменник чоловічого роду похила поверхня Орфографічний словник української мови
- уклон — Ухил, нахил, схил, збоча, див. поклін Словник чужослів Павло Штепа
- уклон — -у, ч., спец. 1》 Частина залізничної колії, яка лежить під кутом до горизонту і залежно від напрямку руху поїзда називається спуском або підйомом. || Взагалі похила частина шляху. 2》 гірн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уклон — УКЛО́Н, у, ч., спец. 1. Частина залізничної колії, яка лежить під кутом до горизонту і залежно від напрямку руху поїзда називається спуском або підйомом. Злякався машиніст: — Далі не повезу, товариші. Тут уклон. Гальма лопнули (Довж. Словник української мови в 11 томах