укомпонування

УКОМПОНУВА́ННЯ (ВКОМПОНУВА́ННЯ), я, с.

Дія за знач. укомпонува́ти.

Прикладом гармонійного укомпонування сакрального будівництва у навколишній краєвид є вміло дібрані місця побудови святинь на Гуцульщині, Бойківщині й Лемківщині (з наук. літ.);

Цитування за умови вмілого його вкомпонування у текст не стає обтяжливим для читача й сприймається цілком органічно (з наук. літ.);

До експериментування вдавалися і прозаїки-немодерністи Микола Хвильовий та Аркадій Любченко. До їхніх оновлень можна зарахувати вкомпонування у текст твору особистих ремарок у першого (“Арабески”, 1927) і поетизовану структуру в другого (“Вертепу”,1929) (з наук. літ.);

Просторова форма проекту передбачає вкомпонування стадіону в зелень парку (з газ.).