уловлювач
УЛО́ВЛЮВАЧ (ВЛО́ВЛЮВАЧ), а, ч., спец.
1. Апарат, прилад для вловлювання чого-небудь.
Вивчаючи проблему стійкості, вони [вчені] математично визначили такі форми магнітних уловлювачів, які здатні навічно утримувати заряджені частинки (з наук.-попул. літ.);
Уловлювач світла.
2. фіз. Атом, молекула, група атомів, що поглинають або захоплюють електронні збудження (екситони).
В кристалах неону поряд із слаболокалізованими електронними станами матриці є глибокі уловлювачі, зумовлені домішкою кисню (з наук. літ.);
Аніони солей натрію та калію здатні виконувати функції уловлювачів (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уловлювач — уло́влювач іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- уловлювач — (вловлювач), -а, ч., спец. Апарат, прилад для вловлювання чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уловлювач — УЛО́ВЛЮВАЧ (ВЛО́ВЛЮВАЧ), а, ч., спец. Апарат, прилад для вловлювання чого-небудь. Вивчаючи проблему стійкості, вони [вчені] математично визначили такі форми магнітних уловлювачів, які здатні навічно утримувати заряджені частинки (Знання.., 9, 1965, 23). Словник української мови в 11 томах