умудрятися

УМУДРЯ́ТИСЯ (ВМУДРЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УМУДРИ́ТИСЯ (ВМУДРИ́ТИСЯ), рю́ся, ри́шся, док.

1. Ставати мудрим, збагатитися знаннями, досвідом.

В біді чоловік умудряється (прислів'я);

Умудрітеся, немудрі: Хто світ оглядає, Той і серце ваше знає І розум, лукавий (Т. Шевченко).

2. перев. з інфін. Бути в змозі, могти, уміти зробити що-небудь, незважаючи на труднощі.

Коли ж Микитка умудрявся підвестись, держачись за колиску, Захар усміхався (Грицько Григоренко);

Збанкрутілий промисловець Михайлов умудряється залучити до своєї авантюри навіть дуже обережного Пузиря, і це загрожує глитаєві судом (з наук. літ.);

– Ой, відьма ж! Певно, родима відьма! Умудрилась причепити під возом гарбуза! (І. Нечуй-Левицький);

Неофіційна публіка .. нескінченним потоком лилася в тісні бічні двері, обставлені поліцією, яка умудрилася й тут викликати певний заколот (М. Грушевський);

На обіцянки вона не дуже надіялася і при своїх злиднях умудрилася зібрати кілька десятків яєчок і пішла на базар купити бобу та сірників (С. Чорнобривець);

// ірон. Робити щось небажане.

Конопельський та його дружки захоплювались механічною майстернею. Через те захоплення вона простоювала кожного разу, як вони працювали біля станків. Коли не один, то другий вмудрявся перепалити пробки (Ю. Збанацький);

Хоч мав він голову не хитру, А умудрився якось сам В дитинстві впасти на макітру, Страшний дістати шрам І стати рицарем у дам! (О. Олесь);

Забувши основні закони діалектики, актори нерідко умудряються грати надпозитивних, бездоганних героїв, позбавляючи образ боротьби, протиріч і переборення недоліків (з мемуарної літ.).

3. розм. Придумувати що-небудь, додумуватися до чогось.

Еней один за всіх не спав; Він думав, мислив, умудрявся (Бо сам за всіх і одвічав), Як Турна-ворога побити, Царя Латина ускромити І успокоїти народ (І. Котляревський);

Мій Клим подумав – і вмудрився: Хотів Кобилку Клим не їсти приучить, І Шкапа мусила постить (Л. Боровиковський);

Вчені різних країн давно ламають голову над секретом Хеміуна: як він умудрився змонтувати гігантські кам'яні блоки [піраміди Хеопса]? Адже маса кожного з них – від 2,5 до 7 тонн (з наук. літ.).

4. тільки док., розм. Набути уміння, навику, вправності у чому-небудь; наловчитися.

Один, ще змалку вдатний, Шпак У Щиглика співать навчився. Канальський Шпак так умудрився, Що як почне було співать – Диковина й сказать! (Л. Глібов).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. умудрятися — умудря́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. умудрятися — (з віком) РОЗУМНІТИ, мудріти, ставати мудрим; (щось робити) знаходити спосіб, спромагатися, ухитрятися; док. УМУДРИТИСЯ, набити руку, добрати способу, вихитрувати, ухиститися, СПРОМОГТИСЯ, ухитруватися, ухитритися. Словник синонімів Караванського
  3. умудрятися — див. ухитрятися Словник чужослів Павло Штепа
  4. умудрятися — (вмудрятися), -яюся, -яєшся, недок., умудритися (вмудритися), -рюся, -ришся, док. 1》 Ставати мудрим, збагатитися знаннями, досвідом. 2》 перев. з інфін. Бути в змозі, могти, уміти зробити що-небудь, незважаючи на труднощі. || ірон. Робити щось небажане. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. умудрятися — ДОДУ́МАТИСЯ до чого (розмірковуючи, зробити певні висновки), ЗМІРКУВА́ТИ що, ДОМІРКУВА́ТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ що, ПРИДУ́МАТИ що, ДОДУ́МАТИ що, ДІЙТИ́ чого, до чого, ДОБРА́ТИ (ДІБРА́ТИ) чого, розм., ПРИХИТРИ́ТИСЯ з інфін., розм. Словник синонімів української мови
  6. умудрятися — УМУДРЯ́ТИСЯ (ВМУДРЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УМУДРИ́ТИСЯ (ВМУДРИ́ТИСЯ), рю́ся, ри́шся, док. 1. Ставати мудрим, збагатитися знаннями, досвідом. В біді чоловік умудряється (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах