умілець
УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), льця, ч.
Той, хто добре знає свою справу, володіє умінням; вправний майстер.
З чолом, як лук, напнутим, з тавром трикутним вилиць, З кривим, розбитим носом, з покрученим хребтом, – Якби не був цей муляр [Мікеланджело], робіт камінних вмілець, Таким безмежно людським, він був би божеством (М. Бажан);
Коли приїхали в Холм, Леву не терпілося, він одразу подався до Авдія [будівничого]. Старий умілець сидів з жінкою за столом, вони вечеряли (А. Хижняк);
Є на Київщині село із красивою назвою – Веселинівка. Славилося воно колись своїми килимами, які ткали народні умільці (з газ.);
// перен., розм. Спритна людина, що уміє вдало використовувати обставини.
За зовнішністю цього козир-хлопця і добропорядного громадянина ховалась небезпечна істота: мій кузен – так званий умілець (із журн.).
Значення в інших словниках
- умілець — умі́лець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- умілець — див. умілий Словник синонімів Вусика
- умілець — моск. знавець знавець, майстер, див. експерт, спеціяліст, фахівець Словник чужослів Павло Штепа
- умілець — (вмілець), -льця, ч. Той, хто добре знає свою справу, володіє умінням; вправний майстер. Великий тлумачний словник сучасної мови
- умілець — МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм. Словник синонімів української мови
- умілець — УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), льця, ч. Той, хто добре знає свою справу, володіє умінням; вправний майстер. З чолом, як лук, напнутим, з тавром трикутним вилиць, З кривим, розбитим носом, з покрученим хребтом, — Якби не був цей муляр [Мікеланджело]... Словник української мови в 11 томах