унадміру
УНАДМІ́РУ (ВНАДМІ́РУ), присл.
Те саме, що надмі́ру.
Та вже так, очевидно, написано на роду людському: заборонений плід завше звабливіший, хоч унадміру й ризикований (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me