1. Словник української мови у 20 томах

унікальний

УНІКА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Надзвичайний у якомусь відношенні; рідкісний, винятковий.

Всередині собору [Софіївського] збереглись всесвітньо відомі софійські фрески та мозаїки, які являють собою унікальну за значенням пам'ятку образотворчого мистецтва XI ст (з наук. літ.);

Гостям показали справді унікальний витвір – перший глобус місяця з усіма впадинами та рельєфами на його лицевій і тильній стороні (І. Волошин);

В роботі розглядається Архів Коша Запорозької Січі – унікальне історичне джерело, пам'ятка української писемності XVIII століття (з наук. літ.).

2. Єдиний, неповторний.

Якщо людство унікальне, тоді гуманізм набуває суворого, але аж ніяк не песимістичного забарвлення (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. унікальний — уніка́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. унікальний — Одним-єдиний, неповторний, неперевершений, о. без порівняння; небачений, нечуваний, РІДКІСНИЙ, винятковий. Словник синонімів Караванського
  3. унікальний — [ун'ікал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. унікальний — Однотний, єдиний Словник чужослів Павло Штепа
  5. унікальний — -а, -е. Надзвичайний у якомусь відношенні; рідкісний, винятковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. унікальний — уніка́льний (від лат. unicus – єдиний) єдиний у своєму роді, винятковий; рідкісний. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. унікальний — ВИНЯТКО́ВИЙ (який незвичайно рідко зустрічається, трапляється серед кого-, чого-небудь, завдяки чому виділяється із загального ряду), ОСОБЛИ́ВИЙ, РІ́ДКІСНИЙ, РІ́ДКИЙ рідше, УНІКА́ЛЬНИЙ, ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн., ВИЇМКО́ВИЙ заст. Словник синонімів української мови
  8. унікальний — УНІКА́ЛЬНИЙ, а, е. Надзвичайний у якомусь відношенні; рідкісний, винятковий. Всередині собору [Софіївського] збереглись всесвітньо відомі софійські фрески та мозаїки, які являють собою унікальну за значенням пам’ятку образотворчого мистецтва XI ст. Словник української мови в 11 томах
  9. унікальний — рос. уникальный єдиний, винятковий, рідкісний, неповторний. Eкономічна енциклопедія