упарювати
УПА́РЮВАТИ (ВПА́РЮВАТИ), юю, юєш, недок., УПА́РИТИ (ВПА́РИТИ), рю, риш, док.
1. що. Піддавати дії пари, окропу з метою розм'якшення, доведення до готовності (перев. страву);
// Зменшувати кількість, об'єм чого-небудь, випаровуючи рідину.
Неорганічні солі відфільтровували, а фільтрат упарювали у вакуумі (з наук. літ.);
Бульйон треба лише упарювати, але ніяк не розбавляти, інакше погіршиться смак і аромат (із журн.).
2. кого, розм. Доводити до потіння тяжкою роботою, надмірним напруженням і т. ін.
Упарити тяжкою роботою.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- упарювати — упа́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- упарювати — (впарювати), -юю, -юєш, недок., упарити (впарити), -рю, -риш, док., перех. 1》 Піддавати дії пари, окропу з метою розм'якшення, доведення до готовності (перев. страву). || Зменшувати кількість, об'єм чого-небудь, випаровуючи рідину. 2》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- упарювати — УПА́РЮВАТИ (ВПА́РЮВАТИ), юю, юєш, недок., УПА́РИТИ (ВПА́РИТИ), рю, риш, док., перех. 1. Піддавати дії пари, окропу з метою розм’якшення, доведення до готовності (перев. страву); // Зменшувати кількість, об’єм чого-небудь, випаровуючи рідину. 2. розм. Словник української мови в 11 томах