упевняти
УПЕВНЯ́ТИ (ВПЕВНЯ́ТИ), я́ю, я́єш і УПЕ́ВНЮВАТИ (ВПЕ́ВНЮВАТИ), юю, юєш, недок., УПЕ́ВНИТИ (ВПЕ́ВНИТИ), ню, ниш, док., кого, у чому, із спол. що або без дод.
Вселяти певність, переконувати кого-небудь у чомусь.
– Впевняла Чубатка, що ті гайдамаки не забаряться, – кажу тітці (Марко Вовчок);
Враження наші щоденні на прикладі нас упевняють.., Що сотворіння живі з нечуттєвих походять начатків [зачатків] (М. Зеров);
– Вона також впевнювала мене, що її тато дармо турбується (І. Франко);
Постать пригнобленої віком та журбою людини ще більш упевнювала його в сумних прочуттях (А. Крушельницький);
[Руфін:] Чому я хтів упевнити себе, що й я повинен так служити Риму, як Люцій? (Леся Українка);
– Говорити більше не хочу, бо завсігди так буває, що тебе не впевниш (Б. Грінченко);
Всі вони, як тільки могли й уміли, впевнювали світлійшого в своїй непохитній вірності .. до його величества [величності] царя (Б. Лепкий).
Значення в інших словниках
- упевняти — упевня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- упевняти — (впевняти), -яю, -яєш і упевнювати (впевнювати), -юю, -юєш, недок., упевнити (впевнити), -ню, -ниш, док., перех., в чому, із спол. що або без додатка. Вселяти певність, переконувати кого-небудь у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- упевняти — ЗАПЕВНЯ́ТИ (переконувати кого-небудь у чомусь, авторитетно твердити щось), ЗАПЕ́ВНЮВАТИ рідше, УПЕВНЯ́ТИ (ВПЕВНЯ́ТИ), УПЕ́ВНЮВАТИ (ВПЕ́ВНЮВАТИ) рідше, ЗАВІРЯ́ТИ розм. — Док.: запе́внити, упе́внити (впе́внити), заві́рити. Словник синонімів української мови
- упевняти — УПЕВНЯ́ТИ (ВПЕВНЯ́ТИ), я́ю, я́єш і УПЕ́ВНЮВАТИ (ВПЕ́ВНЮВАТИ), юю, юєш, недок., УПЕ́ВНИТИ (ВПЕ́ВНИТИ), ню, ниш, док., перех.. в чому, із спол. що або без додатка. Вселяти певність, переконувати кого-небудь у чомусь. Словник української мови в 11 томах
- упевняти — Упевняти, -няю, -єш сов. в. упевнити, -ню, -ниш, гл. Увѣрять, увѣрить. Його прибічники нас упевняли К. ЦН. 249. Словник української мови Грінченка