1. Словник української мови у 20 томах

уповати

УПОВА́ТИ (ВПОВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., рідко.

Твердо надіятися, покладати надію, розраховувати на кого-, що-небудь.

Молюся, знову уповаю, І знову сльози виливаю (Т. Шевченко);

– Важко за нелюбого йти!.. – Та чого ж дожидатимеш? На яке добро вповаєш? (Марко Вовчок);

– Уповала я, мати, на кирею, Думала бути попадею (П. Чубинський);

[Домка:] Я вповала, що ти й сьогодня верховодитимеш на вечорницях і весело буде, а ти розквасила губи та й... (М. Кропивницький);

– Недобре чинити таке, гетьмане, – з докором проказав Демид, – уповали на тебе, як на батька рідного... (Н. Рибак);

Сьогодні недостатньо уповати тільки на силу закону і силу влади (з газ.).

◇ (1) Упова́ти на Бо́га – сподіватися, покладати надії на Божу допомогу, знаходити заспокоєння, втіху у вірі в Божу справедливість.

Бобренчиха ж, та зацна удова, нехай на Бога в горі упова та настановить свідків, віри годних (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уповати — упова́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. уповати — ур., (на що) покладати <�мати> надію, РОЗРАХОВУВАТИ; п! СПОДІВАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
  3. уповати — Покладатися, покластися, складатися, скластися, поскладатися, сподіватися, сподіятися, посподіватися, див. чаяти Словник чужослів Павло Штепа
  4. уповати — Краще уповати на Бога, чим на свій розум. Порада дурневі. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. уповати — (вповати), -аю, -аєш, недок., рідко. Твердо надіятися, покладати надію, розраховувати на кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. уповати — НАДІ́ЯТИСЯ на що, з інфін., із спол. що (вважати ймовірним здійснення чогось бажаного, мати надію на що-небудь), ГАДА́ТИ з інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін., ДУ́МАТИ з інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін. Словник синонімів української мови
  7. уповати — УПОВА́ТИ (ВПОВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., рідко. Твердо надіятися, покладати надію, розраховувати на кого-, що-небудь. Молюся, знову уповаю, І знову сльози виливаю (Шевч., II, 1963, 303); — Важко за нелюбого йти!.. — Та чого ж дожидатимеш?... Словник української мови в 11 томах
  8. уповати — Уповати, -ваю, -єш гл. 1) Разсчитывать, уповать, надѣяться. Ой на що ж ти, доню, уповала, що ти чорноморця сподобала? — Я вповала, мамцю, на жупани, я ж думала, буду за ним пані. Уман. у. 2) не вповати. Не обращать вниманія. Словник української мови Грінченка