упорюватися
УПО́РЮВАТИСЯ (ВПО́РЮВАТИСЯ), юся, юєшся, недок., УПО́РАТИСЯ (ВПО́РАТИСЯ), аюся, аєшся, док.
1. з ким – чим, коло кого – чого і без дод. Надавати кому-небудь належного вигляду, задовольняти його потреби; доводити до ладу що-небудь, робити порядок десь, у чомусь.
Сомку не байдуже було й про Петра. Упоравшись коло [пораненого] запорожця, кинувсь і сюди: – Що пан Петро? (П. Куліш);
Вона швидко упоралась з хазяйством, поприбирала в хаті, поснідала (М. Коцюбинський);
Упоравшись коло поросяти, Борис знову повернувся в хату (О. Копиленко);
// Закінчувати прибирати, варити і т. ін. (звичайно про домашню роботу).
Тітка, упоравшись, сидить на хатньому порозі (Марко Вовчок);
Палій з Паликопою випотрошили кабана й підсвинка – живо упорались по-запорозьки (Д. Мордовець);
Загнибідиха і Христя самі дома. Упоравшись коло печі, посідають рядком, роблять що, ведуть по душі розмову (Панас Мирний);
Марта упоралась по господі .. Витопила піч; покликала батька обідати (І. Волошин);
// Закінчувати робити будь-що взагалі.
Левко так і зробив. Упоравшись із своїм ділом, і пішов у світличку (Г. Квітка-Основ'яненко);
Співали дружно, як одна, Дівчата наші й молодиці, Упоралися завидна І йшли додому з косовиці (М. Шеремет);
Данило і Харитон з Флегонтом упоралися з усіма справами ген після полудня (Ю. Смолич);
Упорався сільський люд із буряками, картоплею, кукурудзою, соняшниками та всім іншим на полі (з газ.);
// Зуміти, спромогтися зробити що-небудь, виконати потрібну роботу десь, справитися з чимсь.
Ніхто з усієї компанії не вмів ліпше від них [Начка і Владка] упоратися в городі чи серед фруктових дерев (І. Франко);
– Поспішайте, бо не до зими – до весни йдеться. Поламається крига, тоді навпростець не проїдеш. Упораємось, хазяїне, аби нам добра плата та добрий був могорич (А. Шиян);
[Христина Архипівна:] Ідіть спокійно. Сама впораюсь. Колись на цілу сотню готувала обід і справлялась (О. Корнійчук);
Іван хвилювався, як то він упорається з робітничим гуртком (П. Колесник);
Колишній міністр оборони ФРН Манфред Вернер не тільки рідною німецькою володіє, а й досить справно упорюється з англійською (із журн.);
// Порозумітися з ким-небудь, дійти до згоди.
З старим Трохимом Макухою теж лагодивсь [писар] упоратись (Г. Квітка-Основ'яненко);
// Подолати в собі прояв якогось почуття, стану.
Мабуть, і години не продрімав Друзь перед світанком. Усе ніяк не міг упоратися зі збудженням після розмови з Черемашком (Ю. Шовкопляс);
[Яніна:] І не боїтеся ходити в чужому місті пізно вночі. [Леся:] З своїм почуттям страху я вже давно впоралась (Л. Смілянський).
2. Зібрати (урожай).
Ось, як піду в жнива пшениці й жита жать, .. Скошу і свій горох, в копиці поскладаю, То й з ним упораюсь і разом жнив не згаю (П. Гулак-Артемовський);
Від того, чи впорається вчасно комуна з жнивами, залежало все (О. Донченко);
Люди готувалися до зими, поспішали впоратися на городі (П. Кочура).
3. З'їсти все, нічого не залишивши.
Упорався Хома і з вечерею; доволік усе, що постановила жінка (Г. Квітка-Основ'яненко);
Ігор швидко впорався з булочками і кашею (І. Багмут);
– Хочете? Оце все, що на столі, я поїм .. Справді, за кілька хвилин Важкий упорався з окостом вареної телятини, рибою й салатом (Олесь Досвітній).