1. Словник української мови у 20 томах

упорядниця

УПОРЯ́ДНИЦЯ (ВПОРЯ́ДНИЦЯ), і, ж.

Жін. до упоря́дник.

Упорядниця вирішила підійти до справи максимально просто, тож розташувала казки в алфавітному порядку (із журн.);

Починаючи виховну працю, впорядник/впорядниця повинні бути свідомими, що юнаки/юначки при першій зустрічі починають аналізувати свого виховника (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упорядниця — упоря́дниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. упорядниця — (впорядниця), -і. Жін. до упорядник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. упорядниця — УПОРЯ́ДНИЦЯ (ВПОРЯ́ДНИЦЯ), і, ж. Жін. до упоря́дник. Словник української мови в 11 томах