упоспіх

УПО́СПІХ (ВПО́СПІХ), присл., розм.

Поспіхом.

Подружжя з “надмірною шляхетністю”, підтримуючи з обох боків стареньку, упоспіх, щоб менше бачило сусідів, вивело до незаглушеної машини (із журн.).