1. Словник української мови у 20 томах

управний

УПРА́ВНИЙ¹ див. впра́вний.

УПРА́ВНИЙ², а, е.

Який стосується управи (див. упра́ва²), підпорядкований управі.

В західній частині Бойківщини була також група сіл, де садиби стояли на великій відстані, часто біля них знаходились управне поле чи сіножаті (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. управний — упра́вний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. управний — [ўпраўнией] = вправний м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. управний — -а, -е, рідко. Те саме, що вправний I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. управний — УПРА́ВНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що впра́вний¹. Дід аж бриля зняв і перебільшено, як не зовсім управний артист, заклопотано чухає потилицю (Головко, І, 1957, 366). Словник української мови в 11 томах