1. Словник української мови у 20 томах

уран

УРА́Н, у, ч.

Радіоактивний хімічний елемент.

У кінці минулого століття було виявлено, що сполуки урану випускають невидиме для ока проміння (з навч. літ.);

Знайдено новий кристал техногенного походження: чорнобиліт – силікат цирконію та урану (з наук.-попул. літ.);

// Руда, яка містить цей хімічний елемент.

Злото, мідь і уран здобуває рука робітнича (В. Сосюра);

Велись три паралельних процеси розробки збагаченого урану (з газ.).

△ (1) Високозбага́чений ура́н, хім. – уран, який має підвищений вміст (понад 20 %) ізотопу урану-235 і може підтримувати ланцюгову ядерну реакцію.

В Україні високозбагаченого урану лишилося стільки, що вистачило би на кілька ядерних бомб (з газ.);

(2) Низькозбага́чений ура́н, хім. – уран, який має низький вміст ізотопу урану-235 (менше 20%).

Атомні бомби зробити з природного або низькозбагаченого урану (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Уран — Ура́н іменник чоловічого роду планета Орфографічний словник української мови
  2. уран — [уран] -ну, м. (на) -н'і (хімічний елемент) Орфоепічний словник української мови
  3. уран — -у, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – бог неба. 2》 Сьома планета Сонячної системи, орбіта якої знаходиться між Сатурном і Нептуном. 3》 U. Радіоактивний хімічний елемент, проста речовина якого – блискучий сріблястий метал. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уран — ура́н (грец. Ουρανός) 1. У давньогрецькій міфології – бог неба. 2. Сьома за віддаленням від Сонця планета Сонячної системи. 3. Радіоактивний хімічний елемент, символ U, ат. н. 92; сріблясто-білий метал; належить до актиноїдів. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. Уран — Сьома за віддаллю від Сонця планета Сонячної системи; над рідинною поверхнею простягається товстий шар атмосфери (головним чином водень і гелій), де дмуть сильні вітри; має 11 вузеньких кілець з уламків матерії, 15 супутників, магнітне поле; досліджувався космічною станцією Вояжер-2. Універсальний словник-енциклопедія
  6. уран — УРА́Н, у, ч. Радіоактивний хімічний елемент. У кінці минулого століття було виявлено, що сполуки урану випускають невидиме для ока проміння (Хімія, 9, 1956, 21); Злото, мідь і уран здобуває рука робітнича (Сос., Щоб сади.., 1947, 58). Словник української мови в 11 томах