1. Словник української мови у 20 томах

урвище

У́РВИЩЕ, а, с.

Стрімкий, прямовисний схил чого-небудь, глибоке провалля, звичайно між горами.

Стала [Маруся] над якимось урвищем. Широкою безмежною панорамою розложився перед нею простір (Г. Хоткевич);

Синіють, сивіють [Карпати] удалині, стримлять вершинами над головою, звисають під ногами скелястими урвищами (І. Муратов);

Правий берег був високий, з кам'яними урвищами (О. Донченко);

Вершник вибрався з глибоких урвищ, низин і глянув на світ (С. Чорнобривець);

Вилізши [з води], Максим посидів на сонці в затишку крутого урвища (І. Багряний);

[Церква] стояла щільно над урвищем горба (В. Підмогильний);

Лиш закурилися Старезна скеля над урвищем Та дуба всохле стовбурище (М. Вінграновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урвище — у́рвище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. урвище — Стрімкий, прямовисний схил гори, берега тощо; глибоке провалля (звичайно між горами). Стала [Маруся] над якимсь урвищем (Г.Хоткевич); Правий берег був високий, з кам’яними урвищами (О.Донченко); Вершник вибрався з глибоких урвищ, низин і глянув на світ (С.Чорнобривець). Літературне слововживання
  3. урвище — Круча, крутояр, провалля, з. строма; п! БЕСКИД, БЕЗОДНЯ. Словник синонімів Караванського
  4. урвище — див. безодня Словник синонімів Вусика
  5. урвище — [урвиешчеи] -шча, м. (на) -шч'і Орфоепічний словник української мови
  6. урвище — -а, с. Стрімкий, прямовисний схил чого-небудь, глибоке провалля, звичайно між горами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. урвище — ПРОВА́ЛЛЯ (глибока западина, розколина на поверхні землі), ПРОВА́Л, ПРОВА́ЛИНА, БЕЗО́ДНЯ, БЕЗДО́ННЯ, ВІ́ДХЛАНЬ діал., ЗАПАДНЯ́ діал.; ПРІ́РВА, ПРО́ПАСТЬ розм. (з крутими схилами по краях); БЕ́СКИ́Д (БЕ́СКЕ́Д) (БЕ́СКИ́Т) (БЕСКЕТ), У́РВИЩЕ, У́РВИСЬКО розм. Словник синонімів української мови
  8. урвище — У́рвище, -ща, -щу; у́рвища, у́рвищ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. урвище — У́РВИЩЕ, а, с. Стрімкий, прямовисний схил чого-небудь, глибоке провалля, звичайно між горами. Стала [Маруся] над якимось урвищем. Широкою безмежною панорамою розложився перед нею простір (Хотк. Словник української мови в 11 томах