уроджуватися

УРО́ДЖУВАТИСЯ (ВРО́ДЖУВАТИСЯ), о́джуюся, о́джуєшся, недок., рідко, УРОДИ́ТИСЯ (ВРОДИ́ТИСЯ), оджу́ся, о́дишся, док.

1. тільки док. Те саме, що народи́тися.

Живуть вони собі удвох тихо та мирно... Через рік уродився їм син Івась (Панас Мирний);

І вродилась, і виросла, а розуму не винесла (Номис);

// Виявитися яким-небудь за своїми якостями, особливостями від народження.

– Нехай мені та пані й не сниться! – одмовив парубок, сідаючи проти мене. – Де вона й вродилась така неприязна! (Марко Вовчок);

Уродилася Настуся – Любо подивитись, Із личенька рум'яного Хоч води напитись (П. Куліш);

Над Пуголовком Жаба поглумилась: І в кого ти таке гидкеньке уродилось?.. (В. Симоненко);

Тут [у тюрмі] були ті, що сиділи .. за те, зрештою, що нещасливим уродився й що такий випав жереб (І. Багряний);

– Порядку, звісно, мало в мене, – з жвавістю закивав [Григорій] головою. – Таким я вже перекотиполем вродився (М. Стельмах).

2. перен. З'являтися, виникати.

Коли Саїд відчував утруднення, читаючи той чи той напис на мозаїчній кафельній стіні, на допомогу йому вроджувався Юсуп Ахмат-Алі (Іван Ле);

Так уродилося багато сіл і хуторів кругом Гетьманського. Де був колись бір, стало велике село Бірки (Панас Мирний);

В душі раба, що зріс в тяжкій неволі, Вродилась мрія і запанувала Над ним (Леся Українка);

Спереду їм [розвідникам] ніщо не загрожувало, там уже діяли танки. Небезпека могла вродитися тільки з флангів, десь зліва або справа (О. Гончар).

3. тільки док. Вирости, дозріти.

Посуха та й посуха. Жита запалило, хліб уродивсь рідкий та безсилий (М. Коцюбинський);

На тій [ниві] .. не знати, чи й гречка уродиться (Л. Мартович);

Не стало й пані, тілько над шляхом уродилась глуха кропива (з легенди).

◇ Без соро́чки роди́тися і т. ін. / народи́тися (вроди́тися і т. ін.) див. роди́тися;

(1) В соро́чці вроди́вся (д) див. наро́джуватися;

(2) Де [не] посі́й (посі́єш), там (то) [і] вро́диться (вро́дить):

а) кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити.

[Микола:] На всі сторони мотається [Виборний]; де не посій, там і уродиться (І. Котляревський);

І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов'їха! (І. Нечуй-Левицький);

Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: – От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах);

б) (кого) хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин.

Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер);

(3) Уро́джуватися / уроди́тися там, де [і] не сі́яли – з'являтися там, куди не запрошували, де не чекали.

Він вроджувався й там, де його не сіяли, і підбивав хліборобів або палити панів, або скіпати з них лучину (М. Стельмах);

Кореспонденти – це такі люди, що можуть вродитися навіть там, де їх і не сіяли (В. Собко);

У соро́чці роди́тися (народи́тися, вроди́тися і т. ін.) див. роди́тися;

(4) Як (мов, ні́би і т. ін.) [з-під (з) землі́] вроди́тися – несподівано з'явитися де-небудь.

– Олексу тернівщанського ловлять! Не було, не було, і ось він є: як з-під землі вродився, щоб збаламутити увесь ярмарок (О. Гончар);

Я тільки почула на роботі, що прибув у контору такий лист, а прийшла додому – гарба соломи на подвір'ї, наче вродилася (О. Гончар);

Як (мов, ні́би і т. ін.) із (з-під) землі́ ви́рости (вроди́тися, ви́ринути) / вироста́ти (вирина́ти) див. вироста́ти;

(5) Як (немо́в, так і, тут і) уроди́вся – з'явився раптово, несподівано.

“І чому хоч Прокіп не прийшов вечеряти!” – думаю. Коли він так і вродився перед очима моїми! (Марко Вовчок);

Аж ось і пан наш раптом немов уродився перед нами (І. Франко);

На рундуці коло крамниці, як уродився, дід Маркіян; розмахує руками, щось доводить людям (С. Васильченко).