ус

Значення в інших словниках

1. ус — ус іменник чоловічого роду вус рідко Орфографічний словник української мови
2. ус — Вус, вусик, вусисько Словник чужослів Павло Штепа
3. ус — див. вуса. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ус — і (рідше ні, на́віть) ву́сом (брово́ю) не моргну́ти. Не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати. Приговорює (Охрім): “Кабака гарна, терла жінка Ганна!..” Солдат нічичирк! і усом не моргне (Г. Фразеологічний словник української мови
5. ус — Ус, див. вус Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ус — УС див. ву́са. Словник української мови в 11 томах
7. ус — У́с, уса и вус, вуса м.; мн. уса (вуса) и уси (вуси). 1) Усъ. Сивий ус, стару чуприну вітер розвіває. Шевч. 8. Оддай мене за такого, що не має вуса, — він на мене кивне-моргне, а я й засміюся. н. п. Моргнув якось усима. Г. Барв. 367. під усом бути. Словник української мови Грінченка