усиновлювач

УСИНО́ВЛЮВАЧ (ВСИНО́ВЛЮВАЧ), а, ч.

Той, хто усиновлює або усиновив кого-небудь; усиновитель.

Враховуючи надто велику відповідальність усиновлювачів за прийняття в свою сім'ю особи на правах дочки або сина та всебічне гарантування інтересів дитини, усиновлення здійснюється на підставі рішення суду (з мови документів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me