услужник
УСЛУ́ЖНИК, а, ч., зневажл., рідко.
Догідлива, запобіглива людина.
– Поліз вервела на трибуну, – кинув хтось їдь на крамника. І полетіли ще інші слівця. – Маклер! Услужник! (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me