1. Словник української мови у 20 томах

успення

УСПЕ́ННЯ, я, с.

Те саме, що Успі́ння.

Під патронатом братства була церква Успення Богородиці. Першу вістку про неї маємо з 1399 р. (І. Крип'якевич);

Монастир св. Онуфрія від XV ст. був під патронатом братства церкви Успення (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. успення — успе́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. Успення — див. Успіння Пресвятої Богородиці Словник церковно-обрядової термінології
  3. Успення — У християнстві прийняття Богом Марії з тілом і душею в небо; найстаріше і найбільше марійне свято; в Україні У. Пресвятої Богородиці (28 серпня); з цим святом поєднано благословення врожаю (колоски збіжжя, зілля, овочі, фрукти); У. присвячені гол. Універсальний словник-енциклопедія