усточка

У́СТОЧКА (ВУ́СТОЧКА), ок, У́СТОЧКИ (ВУ́СТОЧКИ), ів, мн.

Зменш.-пестл. до уста́.

Лиш коли на те личко чудове Ляже хмарою жалісна туга, І болюще дрижання нервове Ті усточка зціплить, як шаруга (І. Франко);

Усточка вона складала так, що не можна було зміркувати, чи вона цілувати хоче, чи свистати (А. Чайковський);

Коли ж її тепла і радiсна мати селянка Оксана виймала з довгої пазухи груди, Марiя здалека вiдчувала їх, моргала усточками й намагалася продерти свої майбутнi оченята (У. Самчук);

По усточках сонних, мов тіні по сіні, блукається усмішки брижа (Б.-І. Антонич).