устрелити
УСТРЕ́ЛИТИ (ВСТРЕ́ЛИТИ), лю, лиш, док., кого, що, розм.
Убити пострілом.
Устрель же Дончака, Ярославе, .. за святую землю Руську (Панас Мирний);
А я вже втратив усяку надію що встрелити. Цілив на табунці, гатив на одиночки, і мої постріли розривали повітря, не пошкодивши ані одну летючу тварину (Олесь Досвітній);
// Стріляючи, поранити.
– Тебе зранено, синку, чи не з ляхами бився? – Ні, дідусю, то мене москаль встрелив, як я кордон переходив (М. Коцюбинський);
// Те саме, що ви́стрілити.
Куля його не бралася: що до нього встрелиш, то він і оком не моргне (А. Чайковський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- устрелити — устре́лити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- устрелити — (встрелити), -лю, -лиш, док., перех., розм. Убити пострілом. || Стріляючи, поранити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- устрелити — УБИ́ТИ (ВБИ́ТИ) (позбавити життя, застосовуючи зброю, гостре знаряддя, важкий предмет тощо), ЗАБИ́ТИ, ЗАРУБА́ТИ, ЗАКОЛО́ТИ, ЗАРІ́ЗАТИ, ЗАСТРЕ́ЛИТИ (ЗАСТРІ́ЛИТИ), УРА́ЗИ́ТИ (ВРА́ЗИТИ), ЗВАЛИ́ТИ, УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ) розм., УСТРЕ́ЛИТИ (ВСТРЕ́ЛИТИ) розм. Словник синонімів української мови
- устрелити — УСТРЕ́ЛИТИ (ВСТРЕ́ЛИТИ), лю, лиш, док., перех., розм. Убити пострілом. Устрель же Дончака, Ярославе,.. за святую землю Руську (Мирний, V, 1955, 271); А я вже втратив усяку надію що встрелити. Словник української мови в 11 томах
- устрелити — Устрелити, -лю, -лиш гл. Застрѣлить. Ой як стрелив Бондаренко, — гусарина встрелив. КС. 1882. III. 537. Темно, хоч в око встрель. Ном. Словник української мови Грінченка