устілка
У́СТІЛКА, и, ж.
Підстилка з шкіри, повсті, соломи, тканини, картону і т. ін., яку кладуть під ступню у взуття.
На Миколі була чорна, мов земля, сорочка, подерта свита, старі шкарбани з дірками, звідкіль виглядали солом'яні устілки (І. Нечуй-Левицький);
Перескочив [Дмитро] через пліт, загрузаючи по пояс в снігу. Чув, як сипкий холод посипався в халяви і почав розтавати на устілці під тонкою онучею (М. Стельмах);
Устілка – шкіряна, м'яка, добре пригнана, без зморщок; шнурки – з .. ремінців із сириці (з навч. літ.);
Грабовецький переступив з ноги на ногу, сніг заскрипів під велетенськими чоботиськами – у них устілки й по дві вовняні онучі (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- устілка — у́стілка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- устілка — [ус'т'ілка] -лкие, д. і м. -лц'і, р. мн. -лок Орфоепічний словник української мови
- устілка — -и, ж. Підстилка зі шкіри, повсті, соломи, тканини, картону і т. ін., яку кладуть під ступню у взуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- устілка — У́стілка, -лки, -лці; -тілки, -тілок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- устілка — У́СТІЛКА, и, ж. Підстилка з шкіри, повсті, соломи, тканини, картону і т. ін., яку кладуть під ступню у взуття. На Миколі була чорна, мов земля, сорочка, подерта свита, старі шкарбани з дірками, звідкіль виглядали солом’яні устілки (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах