1. Словник української мови у 20 томах

утеряти

УТЕРЯ́ТИ (ВТЕРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, док., кого, що, розм.

Те саме, що утра́тити.

– Де се ви, батьки, блукали, що й не обідали вкупі? – питав Іванець. – Та от бач! – кажуть. – За цим ледащом і обід утеряли (П. Куліш);

Усе воюєм, боремось... А доки? .. Але ж втеряв уже чотири роки. А що із того? Просвітку нема (Л. Костенко);

[Олена:] Ой, мамо моя, матусенько, коли б же ви знали, як то тяжко той вечір сподіваний утеряти (С. Васильченко);

Тут така велика відповідальність на ньому, прийдеться не лише життя втеряти, але і козацьку славу (А. Чайковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утеряти — утеря́ти дієслово доконаного виду утратити розм. Орфографічний словник української мови
  2. утеряти — -яю, -яєш, док., перех., розм. Те саме, що утратити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. утеряти — УТРА́ТИТИ (ВТРА́ТИТИ) (залишитися без когось, чогось), ПОЗБУ́ТИСЯ, ЗБУ́ТИСЯ, ЛИШИ́ТИСЯ, СТРА́ТИТИ, ЗГУБИ́ТИ, СТЕРЯ́ТИ розм., УТЕРЯ́ТИ розм., ЗАТРА́ТИТИ діал.; ПРОГА́ЯТИ, ПРОҐА́ВИТИ розм. (внаслідок спізнення, неуважності тощо). — Недок. Словник синонімів української мови
  4. утеряти — УТЕРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., розм. Те саме, що утра́тити. — Де се ви, батьки, блукали, що й не обідали вкупі? — питав Іванець. — Та от бач! — кажуть. — За цим ледащом і обід утеряли (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  5. утеряти — Утеряти, -ряю, -єш гл. Утратить, потерять, лишиться. Та втеряла вчора вечір, втеряю й тепера. Мет. 98. Свою красоньку втеряла. Макс. Словник української мови Грінченка