утишений

УТИ́ШЕНИЙ (ВТИ́ШЕНИЙ), а, е

Дієпр. пас. до ути́шити.

[Антось] сидів на покутті – втишений чорт під образами, і його борода була божою (Б. Харчук);

Перша алітерація спокійна, як втишений біль, але він не пройшов – про нього нагадує наступна алітерація, що відповідає чомусь болючому (з наук. літ.).