уточнювати

УТО́ЧНЮВАТИ, юю, юєш і УТОЧНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УТОЧНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док.

1. що. Робити точнішим, надавати більшої точності чому-небудь.

Він дорогою уточнює свій план, і на його обличчя лягають то сумні, то хижуваті риси (М. Стельмах);

– Я прошу слова, мене не так зрозуміли, очевидно. Я повинен уточнити свої думки. – Не треба уточняти! – кинув Тесленко. – Все ясно (А. Головко);

// Зіставляючи з чимсь, перевіряти точність чого-небудь, відповідність чомусь і т. ін.; установлювати, з'ясовувати що-небудь з більшою точністю.

Він [штурман] щохвилини уточнює положення літака по зірках, по наземних радіоточках, вивіряє швидкість літака (з газ.);

– Чи не можете все ж таки уточнити, де саме [знайшли скульптуру]: чи у Венеції, чи в Римі? – спитав секретар (О. Донченко);

Надія не питала, хто “вийшов”? По очах матері бачила, що Василь. І не уточнювала, куди пішов: знала, – на пристань (Яків Баш);

Розвідники уточнили відомості про чисельність німецького гарнізону і корпусу гетьманців у місті, довідались, яке ворог має озброєння (С. Скляренко).

2. Виправляти, пояснювати або доповнювати сказане, називати з більшою точністю.

– Які племена тут жили до нас – ось що хотілось би з'ясувати, – роздумливо мовить Брага. – Племена таврів чи хто? – І кімерійці жили, – уточнює професор. – Сучасники Гомера (О. Гончар);

– А дівчат тут хватає! – сказав кореспондент. – Триста сімдесят шість на сьогодні. Самих сезонниць. На збиранні. Вісім бригад, – уточнив Сергій Іванович (А. Головко);

– А мені тільки шістдесят сім, – повагавшись, збрехав старий. – Шістдесят дев'ять з гаком, – безсердечно уточнила дівчина (І. Волошин);

– Він що у вас, мисливець? – Ні, гицель, – уточнив Сергій. – А як попадеться заєць, то й зайця вб'є (Григорій Тютюнник).