ухибити
УХИ́БИТИ¹ (ВХИ́БИТИ), блю, биш; мн. ухи́блять; док., діал.
Допустити помилку; схибити.
– Поможи мені ще вирватися з сеї западні, щоб я міг хоч раз дихнути свобідно, про направу того, що я ухибив цілим своїм життям! (І. Франко).
УХИ́БИТИ² (ВХИ́БИТИ), блю, биш; мн. ухи́блять; док., що, діал.
Непомітно взяти щось чуже; украсти.
Таки, признатися, з мірку жита в старого вхибила (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ухибити — ухи́бити 1 дієслово доконаного виду схибити ухи́бити 2 дієслово доконаного виду украсти діал. Орфографічний словник української мови
- ухибити — I (вхибити), -блю, -биш; мн. ухиблять; док., діал. Припуститися помилки; схибити. II (вхибити), -блю, -биш; мн. ухиблять; док., діал. Непомітно взяти щось чуже; украсти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ухибити — ПОМИЛИ́ТИСЯ (зробити щось неправильно, допустити неточність, неправильність у чомусь), СХИ́БИТИ (СХИБНУ́ТИ), ПРОМАХНУ́ТИСЯ, ОБМАХНУ́ТИСЯ рідше, ДА́ТИ МА́ХУ розм., СПІТКНУ́ТИСЯ (СПОТИКНУ́ТИСЯ) розм., ОСТУПИ́ТИСЯ розм., ПОСКОВЗНУ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- ухибити — УХИ́БИТИ і (ВХИ́БИТИ), блю, биш; мн. ухи́блять; док., діал. Допустити помилку; схибити. — Поможи мені ще вирватися з сеї западні, щоб я міг хоч раз дихнути свобідно, про направу того, що я ухибив цілим своїм життям! (Фр., VII, 1951, 85). Словник української мови в 11 томах