ухилятися
УХИЛЯ́ТИСЯ (ВХИЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УХИЛИ́ТИСЯ (ВХИЛИ́ТИСЯ), лю́ся, и́лишся і УХИЛЬНУ́ТИСЯ (ВХИЛЬНУ́ТИСЯ), ну́ся, не́шся, док., від кого – чого і без дод.
1. Відступати, відхилятися, відскакувати тощо назад чи вбік від кого-, чого-небудь.
Пробігає [Любов] біля Ореста, умисне чіпляє його вуалем [вуаллю]. Орест хоче затримати її, вона зручно ухиляється і збігає на веранду (Леся Українка);
Маруся висмикнула .. пужално й почала ним штурхати козака в спину, зганяючи його з санок. Той жартома ойкав, ухиляючись од дівочих штурханів (С. Добровольський);
Вони все прискорювали темп, .. зручним рухом ухилялись із обіймів і знов гойдались у танці (М. Коцюбинський);
Корабель ішов .. перевантажений до краю. А йому ж ще належить маневрувати в морі, відстрілюватись зенітками від літаків, ухилятись від ворожої торпеди (В. Кучер);
Доводиться весь час ухилятися від ударів (з газ.);
Гримнув, не пам'ятаючи себе, Гарасим і звів рушницю, щоб прикладом почастувати сина. Сидір ухилився і спішно подався в саму гущавину (Л. Яновська);
Хоче [Іван] обняти її; Хвенька .. ухильнулася і, граючи очима, стала біля порога (Панас Мирний);
Замигтівши дзиґою, ухильнувсь [Яцько] від смертельного удару... (Є. Кротевич).
2. Повертати, змінювати напрям.
Дорога ухилялась убік, брела через безмежні гони чорного пару (М. Хвильовий).
3. від чого, перен. Намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, відсторонятися від чогось; уникати.
Раїса виразно бачила, що він ухиляється од давніх бесід та суперечок (М. Коцюбинський);
Гетьман знав своїх людей і боявся їх обідити [образити]. Скажуть, що гетьман ухиляється від старого звичаю погостити своїх старшин на Різдво (Б. Лепкий);
[Данильченко:] Як ви думаєте, чому це вона, видимо, ухиляється від зустрічі зі мною? (І. Кочерга);
– Каргат нічого не розказав мені про себе. Дипломатично ухилився від цього (Ю. Шовкопляс);
Ніщо не схоже так на війну, як лови. Тому султан сам очолює полювання, сам жене звіра і стежить, щоб ніхто не ухилявся від своїх обов'язків (П. Загребельний);
Найменша спроба ухилитись від чесної праці не минається йому без “нагінки” (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- ухилятися — ухиля́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ухилятися — Відхилятися, вивертатися, від-, (різко) сахатися, г. цофатися, (від чого) відмикувати, УНИКАТИ чого, огинатися, (убік) збочувати, (від відповіді) крутити хвостом, (від відповідальности) о. ховатися за чужу спину Словник синонімів Караванського
- ухилятися — див. уникати Словник синонімів Вусика
- ухилятися — [ухиел’атиес'а] -л'айус'а, -л'айеіс':а, -л'айеіц':а, -л'айуц':а Орфоепічний словник української мови
- ухилятися — -яюся, -яєшся, недок., ухилитися, -илюся, -илишся і ухильнутися, -нуся, -нешся, док., від кого – чого і без додатка. 1》 Відступати, відхилятися, відскакувати тощо назад чи вбік від кого-, чого-небудь. 2》 від чого, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ухилятися — УНИКА́ТИ (намагатися не зустрічатися, не спілкуватися при зустрічі з кимсь), ОБМИНА́ТИ (ОМИНАТИ), ОБХО́ДИТИ, СТОРОНИ́ТИСЯ, ВІДВЕРТА́ТИСЯ від кого, МИНА́ТИ, ОББІГА́ТИ розм., БОКУВА́ТИ від кого, діал. — Док. Словник синонімів української мови
- ухилятися — Ухиля́тися, -ля́юся, -ля́єшся; ухили́тися, ухилю́ся, ухи́лишся, -ляться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ухилятися — УХИЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., УХИЛИ́ТИСЯ, я́люся, и́лишся і УХИЛЬНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., від кого — чого і без додатка. 1. Відступати, відхилятися, відскакувати тощо назад чи вбік від кого-, чого-небудь. Словник української мови в 11 томах