учарування
УЧАРУВА́ННЯ (ВЧАРУВА́ННЯ),
Дія за знач. вчарува́ти.
Йому [Володимиру] захотілося, щоб це його вчарування тривало якомога довше, хай довше покупається він у хвилях такого п'янкого гіпнозу – не мав сили не дивитися на неї, хоч не мав уже сили й дивитись (Валерій Шевчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me