1. Словник української мови у 20 томах

фельдфебель

ФЕЛЬДФЕ́БЕЛЬ, я, ч.

У царській армії та в деяких сучасних іноземних арміях – чин старшого унтер-офіцера; особа, яка має цей чин.

Пішли вони втрьох до фельдфебеля. Той зараз же повів їх до ротного (Панас Мирний);

Муштра замучує: ходиш і ходиш, витягнувши носки. – А щось не так – заганяє тебе фельдфебель (П. Кочура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фельдфебель — фельдфе́бель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. фельдфебель — Наддесятник, див. сержант Словник чужослів Павло Штепа
  3. фельдфебель — -я, ч. У царській армії та в деяких сучасних арміях – чин старшого унтер-офіцера; особа, яка має цей чин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. фельдфебель — фельдфе́бель (нім. Feldwebel) 1. В царській армії звання й посада старшого унтер-офіцера в піхотних, артилерійських та інженерних частинах. 2. Унтер-офіцерський чин у деяких зарубіжних арміях. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. фельдфебель — Фельдфе́бель, -беля; -белі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. фельдфебель — ФЕЛЬДФЕ́БЕЛЬ, я, ч. У царській армії та в деяких сучасних іноземних арміях — чин старшого унтер-офіцера; особа, яка має цей чин. Пішли вони втрьох до фельдфебеля. Словник української мови в 11 томах