1. Словник української мови у 20 томах

ферментувати

ФЕРМЕНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., хім., біол.

1. що. Піддавати ферментації.

Субкультура, виділена з печінки, ферментувала повільно глюкозу й маніт (з наук. літ.).

2. Перебувати в стані ферментації.

* Образно. Самчук дивиться на світ ще тільки через вікно, але ненависть в ньому ферментує (Ю. Мельничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ферментувати — ферментува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ферментувати — Шумувати, вишумовувати, вишумати, повишумовувати, відшумовувати, відшумувати, повідшумовувати, зашумовувати, зашумувати, позашумовувати, перешумовувати, перешумувати, поперешумовувати, пошумовувати, пошумувати, кваситися, виквашуватися, викваситися... Словник чужослів Павло Штепа
  3. ферментувати — -ую, -уєш, недок., хім., біол. 1》 перех. Піддавати ферментації. 2》 неперех. Перебувати в стані ферментації. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ферментувати — II. БРОДИ́ТИ (бути в стані бродіння), ФЕРМЕНТУВА́ТИ спец., ФЕРМЕНТУВА́ТИСЯ спец.; ШУМУВА́ТИ (про напої). Гаї спинились над водою І тихо входять в клекіт рік, І хмелем бродить під корою В березах чистий, свіжий сік (М. Словник синонімів української мови
  5. ферментувати — ФЕРМЕНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., хім., біол. 1. перех. Піддавати ферментації. Субкультура, виділена з печінки, ферментувала повільно глюкозу й маніт (Мікр. ж., XVIII, 4, 1956, 45). 2. неперех. Перебувати в стані ферментації. *Образно. Словник української мови в 11 томах