феромагнетик
ФЕРОМАГНЕ́ТИК, у, ч., спец.
Сильно магнітна речовина у твердому (кристалічному) стані (залізо, нікель, кобальт і сплави їх між собою та сплави хрому, марганцю з іншими елементами), здатна намагнічуватись навіть у слабких магнітних полях.
Атоми багатьох кристалів, як відомо, є автономними носіями магнетизму. Під дією потужного зовнішнього магнітного поля ці елементарні магнітики шикуються в одному напрямку. Речовини з такою властивістю називають феромагнетиками (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- феромагнетик — феромагне́тик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- феромагнетик — -у, ч., спец. Сильно магнітна речовина у твердому (кристалічному) стані, здатна намагнічуватись навіть у слабких магнітних полях. Великий тлумачний словник сучасної мови
- феромагнетик — ФЕРОМАГНЕ́ТИК, у, ч., спец. Сильно магнітна речовина у твердому (кристалічному) стані (залізо, нікель, кобальт та сплави їх між собою і сплави хрому, марганцю з іншими елементами), здатна намагнічуватись навіть у слабких магнітних полях. Словник української мови в 11 томах