фетиш
ФЕТИ́Ш, и́ша́, ч.
1. За уявленнями первісної людини – предмет, наділений надприродною, чудодійною силою, що був об'єктом релігійного обожнювання.
Фетишами називають матеріальні предмети, що їм віруючі приписують надприродні властивості (з навч. літ.);
Враховуючи невелику кількість знахідок амулетів у похованнях, слід припустити, що володіння ними було доступним не кожному. В індоіранських племен таким амулетом або навіть, фетишем були молоткоподібні шпильки та рогачки, вирізьблені з кістки та рогу (з наук. літ.).
2. перен. Річ або людина, подія, заняття і т. ін., яку обожнюють, перед якою сліпо схиляються.
Спорт це був наш світ, наш фетиш (Ю. Смолич);
Горобенкові було шкода цю сотню людей, що з них принаймні 70 вірили в суботник, як у фетиш господарчого піднесення, і ладні були забути недоїдання і втому (Б. Антоненко-Давидович);
Він мимоволі здогадувався, що вона [машина] мовби замінює йому частину чогось великого, втраченого, і хоч знав, що це залізо ніколи не стане для нього фетишем, морочився з нею залюбки (Ю. Мушкетик).
Значення в інших словниках
- фетиш — фети́ш 1 іменник чоловічого роду предмет фети́ш 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
- фетиш — Об'єкт обожнювання, ідол, бовван, божок, о. священна корова, р. ікона. Словник синонімів Караванського
- фетиш — Чарунка Словник чужослів Павло Штепа
- фетиш — -иша, ч. 1》 За уявленнями первісної людини – предмет, наділений надприродною, чудодійною силою, що був об'єктом релігійного обожнювання. 2》 перен. Річ або людина, яку обожнюють, перед якою сліпо схиляються. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фетиш — фети́ш (франц. fetiche, від португ. feitiço – амулет) 1. Предмет неживої природи, нібито наділений чудодійною силою, об’єкт релігійного поклоніння у первісних народів. 2. Переносно – річ або людина, яку обожнюють, поклоняються їй. Словник іншомовних слів Мельничука
- фетиш — Культовий предмет, наділений магічною силою, яку його шанувальник міг використовувати для свого добра; ф. міг бути природним предметом чи витвором людських рук; загал вірувань, пов'язаних з культом ф., окреслюється терміном фетишизм. Універсальний словник-енциклопедія
- фетиш — Фети́ш, -ти́шу, -шеві; -ти́ші, -шів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- фетиш — ФЕТИ́Ш, и́ша́, ч. 1. За уявленнями первісної людини — предмет, наділений надприродною, чудодійною силою, що був об’єктом релігійного обожнювання. 2. перен. Річ або людина, яку обожнюють, перед якою сліпо схиляються. Словник української мови в 11 томах
- фетиш — рос. фетиш (фр. fetiche, від португ. fetico — амулет) — 1. Предмет неживої природи, нібито наділений надприродною чудодійною силою. 2. Переносно — річ або людина. яку звеличують, вихваляють, обожнюють, поклоняються їй. Eкономічна енциклопедія