фланкування
ФЛАНКУВА́ННЯ, я, с., військ.
1. Дія за знач. фланкува́ти 1.
2. заст. Бойові пийоми з пікою, які виконують кавалеристи під час рукопашного бою.
3. буд., архт. Опора будівельної конструкції.
Два з них, Західний заміський храм Херсона та Заміський хрестоподібний храм Бакли, незважаючи на відстань, що їх поділяє, абсолютно ідентичні. У цілому вони наслідують архітектоніку церков із заокругленою східною гілкою, але мають менші розміри та характерне фланкування вівтарної ніші виступами стін (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фланкування — фланкува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- фланкування — -я, с., військ. Дія за знач. фланкувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- фланкування — фланкува́ння (від франц. flanquer – обстрілювати у фланг) 1. Ведення вогню вздовж лінії фронту у фланг бойових порядків ворога, що рухається. 2. Прикриття підступів з боку ворога до позиції, що обороняється вогнем з флангів. Словник іншомовних слів Мельничука
- фланкування — ФЛАНКУВА́ННЯ, я, с., військ. Дія за знач. фланкува́ти 1. Словник української мови в 11 томах
- фланкування — (фр.) Підкреслення центральної осі, композиційного ядра, розташуванням будівель або скульптур по боках від головної споруди, домінуючого архітектурного елемента. Архітектура і монументальне мистецтво