флюгер

ФЛЮ́ГЕР, а, ч.

1. Пристрій у формі прапорця, пластинки, стріли і т. ін., що обертається на стрижні і служить для визначення напрямку вітру, а при ускладненій будові – і швидкості вітру.

Є багато видів флюгерів. Загальною їх особливістю є те, що вони вільно обертаються на осі і встановлюються в напрямі вітру (з навч. літ.);

Маленький золотий флюгер на даху будиночка стоїть нерухомо – вітру нема (М. Івченко);

* У порівн. Я віддаю на суд свої творіння Не вам, мерці, без думки і горіння, Не вам, не вам, Що, ніби флюгери, в дорогу всім вітрам Повернуться туди, куди подме сильніший, І моляться тому, хто впливовіший (Л. Забашта);

* Образно. * У порівн. Там, у шахтах, на великих металургійних і хімічних фабриках вже всвердлився в донбаську цілину українець; там, за будівлями, за шахтарськими оселями простягаються звідусіль українські села, там на закурених вічним димом фабричних корпусах флюгер історії спроквола рипить на заіржавілих петлях, повертаючись ліворуч до Харкова, до Києва, до Дніпра-Славути, до молодої, збудженої на світанку нашої епохи, України (Б. Антоненко-Давидович).

2. У давнину – прапорець на списі.

Майорять лицарські флюгери.

3. перен., зневажл. Безпринципна людина, яка залежно від обставин часто змінює свої погляди, думки, рішення, уподобання.

Почнеться розклад. З'являться агакали, боягузи, шкурники і мізерні флюгери (О. Довженко);

Можна зрозуміти Негоду, який би хотів до таких думок віднести, насамперед, передостанній запис у щоденнику поета: “Приятельські стежки між мною та Негодою і Оглобліним, можна сказати, позаростали буйним шпоришем. Одному з них я був потрібен, доки міг допомогти, другий виявився звичайнісіньким флюгером” (із журн.);

Депутати-флюгери.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

флюгер

Значення в інших словниках