форейтор
ФОРЕ́ЙТОР, а, ч., заст.
Верхівець, що сидить на передньому коні при запрязі цугом.
Вельми вибоїста дорога з Чернігова до Седнева гетьмана так загицала, що мусив наказати статечному, в білій свиті і сивій шапці форейторові повернути з дороги в лісок (Ю. Мушкетик);
На шкапі хмурій та кудлатій Сидить форейтор бородатий (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- форейтор — форе́йтор іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
- форейтор — -а, ч., заст. Верхівець, що сидить на передньому коні при запрязі цугом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- форейтор — ФОРЕ́ЙТОР, а, ч., заст. Верхівець, що сидить на передньому коні при запрязі цугом. На шкапі хмурій та кудлатій Сидить форейтор бородатий (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 180). Словник української мови в 11 томах