французький

ФРАНЦУ́ЗЬКИЙ, а, е.

Прикм. до францу́зи і Франція;

// Належний французам, Франції.

От синє Женевське озеро, а над озером на південному французькому березі високі верхи гір біліють, вкриті снігами (І. Нечуй-Левицький);

Тихо й сумно покидав я Землю славную французьку. Рідний край святої волі І жінок, мені коханих (Леся Українка);

Мемуари генерал-майора Ковпака видані французькою, чеською, румунською та іншими мовами (М. Рильський);

Приїздили французькі винороби, зробили дегустацію, а потім забажали побачити людей, що такий виноград вирощують (з газ.);

// Такий, як у французів, у Франції; власт. французам або який походить із Франції.

Високий, худий.., одягнений у синю французьку блузу, на котрій можна було полічити усі кістки його, він трохи скидався на Дон-Кіхота (М. Коцюбинський);

Чудесним зразком перенесення французьких звичаїв XVII століття в українську мовну стихію був “Тартюф” Мольєра у перекладі В. Самійленка (1864–1925) (М. Рильський);

Сахно розглядала запорошені шкіряні шоферові плечі, .. дивуючись з його гарної французької вимови (Ю. Смолич);

// Завезений із Франції.

Горбатяться в сідлах верхівці, їдуть тачанки, тягнеться шляхом поміж хлібами артилерія – добуті в Криму французькі гаубиці (О. Гончар);

// Написаний мовою французів.

Дівчина ледве діждалася тієї години, коли пані, солодко позіхаючи, лягла в ліжко, притиснувши до грудей золочену французьку книгу (М. Стельмах).