1. Словник української мови у 20 томах

фіга

ФІ́ГА, и, ж.

1. Те саме, що Фі́гове де́рево (див. фі́говий).

На темних лапатолистих фігах завзято, мов сотні тріскачок, до одуру, до самозабуття тріщать цикади (М. Коцюбинський).

2. Плід цього дерева; інжир.

І фіг і родзинок – Всього мені понадає [гетьманиха] (Т. Шевченко);

Квилить горлиця в садочку; Висять фіги в зеленочку... (А. Кримський);

А за подвір'ям .. був сад плодоносний, .. Груші дорідні, гранати і яблунь ряди рясно плідні, Фіги солодкі (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Познаєте їх по овощам їх. Чи збирають виноград із тернини, або фиґи з бодяків [будяків]? (Біблія. Пер. П. Куліша).

3. розм. Те саме, що ду́ля 3.

Коли Василь .. підійшов до шинквасу та простягнув руку, Шміло показав йому фігу (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фіга — фі́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. фіга — Смоква, див. смоковиця Словник чужослів Павло Штепа
  3. фіга — -и, ж. 1》 Те саме, що Фігове дерево (див. фіговий). 2》 Плід цього дерева; інжир. 3》 розм. Те саме, що дуля 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. фіга — фі́га (франц. figue, від лат. ficus – смоква) те саме, що й інжир. Інша назва – фігове дерево. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. фіга — показа́ти ду́лю (фі́гу), вульг. Відмовити кому-небудь у чомусь, нічого не дати, не допомогти і т. ін. — В базарі він нам покаже дулю та й тим одбуде: хай зараз дає (гроші) (С. Васильченко); — А що? — сказав (Латин), — чи поживились?... Фразеологічний словник української мови
  6. фіга — ДУ́ЛЯ розм. (знак зневажливого ставлення до когось), ФІ́ГА розм. рідше, КОМБІНА́ЦІЯ З ТРЬОХ ПА́ЛЬЦІВ жарт. — Вона тобі ось чого піднесла, — і, скрутивши разом дві дулі, стара ткнула ними в вічі чоловікові (Панас Мирний); Коли Василь .. Словник синонімів української мови
  7. фіга — ФІ́ГА, и, ж. 1. Те саме, що Фі́гове де́рево ( див. фі́говий). На темних лапатолистих фігах завзято, мов сотні тріскачок, до одуру, до самозабуття тріщать цикади (Коцюб., І, 1955, 285). 2. Плід цього дерева; інжир. Словник української мови в 11 томах