хамство

ХА́МСТВО, а, с.

1. заст. Збірн. до хам 2.

– Овва, – відповів Дум'як, – так-то ви далеко від хамів. А зрештою, я не признаю ані хамства, ані панства (І. Франко).

2. розм. Зухвалість, грубість, нахабство.

Холодний тон Гармашихи він уловив, звичайно. Але подумав, що це не що інше як немилість за його оте хамство велике. Де ж пак! За три дні не спромігсь хвору Орисю провідати (А. Головко);

– Вивчаю походження хамства людського, грубощів, черствості, душевної глухоти (О. Гончар);

– Хіба ж не хамство, дорогий колего, отакі порядки? Підстрелити й посадовити невинного чоловіка разом з карними злочинцями (Я. Качура).