1. Словник української мови у 20 томах

хвижа

ХВИ́ЖА, і, ж., розм.

Завірюха, метелиця.

На подвір'ї гуляє хвижа І, бурхаючи навкруги, Перемерзлі садки колише (І. Вирган);

Як заломить взимку крижі, – так і жди сліпої хвижі, так і знай: почнуть сніги (С. Голованівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвижа — див. заметіль Словник синонімів Вусика
  2. хвижа — -і, ж., діал. Завірюха, метелиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. хвижа — Хви́жа, -жі, -жі; хви́жі, хвиж (хуртовина) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. хвижа — ХВИ́ЖА, і, ж., діал. Завірюха, метелиця. На подвір’ї гуляє хвижа І, бурхаючи навкруги, Перемерзлі садки колише (Вирган, В розп. літа, 1959, 62); Як заломить взимку крижі,— так і жди сліпої хвижі, так і знай: почнуть сніги (Голов., Поезії, 1955, 159). Словник української мови в 11 томах
  5. хвижа — Хвижа, -жі ж. Вьюга, мятель. На дворі хвижа. Ном. № 6851. Під таку хвижу не одно одубіє. О. 1861. V. 72. Та се якісь люде приїхали, — за хвижею і не видно. О. 1861. V. 72. Словник української мови Грінченка