хвилястий

ХВИЛЯ́СТИЙ, а, е.

Який хвилюється, покритий водяними хвилями.

Його душа заколивалась, як хисткий човен на хвилястому морі (І. Нечуй-Левицький);

Ось сонце сідає: з червоного неба приймає його в обіймах широке хвилястеє море (Дніпрова Чайка);

// Формою, контурами і т. ін. схожий на хвилю; звивистий, покручений.

За вікном видно було закований у крижану броню Буг і понад річкою – сіру хвилясту стіну фортеці з вежами (Н. Рибак);

Кардаш зірвав кілька листочків, розгладив на долоні, полюбувався їх хвилястим малюнком (С. Журахович);

Хвилястими лініями позначені на ній [карті] ріки, шляхи сполучення (з газ.);

Хвиляста шлакоцементна покрівля майже вдвоє легша від черепичної (з наук. літ.);

Найбільш складна операція у виробництві шиферу – надання йому хвилястої форми (з газ.);

// Який напливає хвилями (про хмари, туман, дим і т. ін.).

Простягся степ у віддалі відкриті, За тихий обрій, у хвилястий дим (В. Мисик);

// Який спадає у вигляді хвиль (про волосся, тканини і т. ін.).

Ось проходить передо мною молода поетеса з ясним хвилястим волоссям, з чудовими синіми очима (Леся Українка);

Всідаючись, Сашко за звичкою стріпує пасмом м'якого хвилястого чуба – якось він вміє отак красиво, артистично стріпувати цим чубом, відкидає всю хвилю назад легким хвацьким помахом голови (О. Гончар);

// Який хвилюється від вітру (про рослини).

Гарячий вітер хилить-нахиляє Траву хвилясту стиха до землі (П. Куліш);

Ціле море хвилястого комишу ховало від людського ока блискучі озерця та гирла (М. Коцюбинський);

Шуміла хвиляста пшениця (О. Ющенко);

// Горбкуватий, нерівний (про місцевість).

Вони вступали в сипучі піски, які не лежали рівною гладдю, а здіймалися крутими хвилястими барханами сажнів по п'ять заввишки (З. Тулуб);

Перед очима розгортався типовий для Угорщині хвилястий степовий ландшафт: вибалки, пагорби, рівнини і знову пасма горбів (О. Гончар);

Унизу під горою по хвилястій долині туман ходить (Є. Кротевич);

Засніженими степами скаженіє вітер. Він примчав сюди з далекого сходу і, вільний, штурмує хвилясті снігові замети (І. Кириленко);

// Зигзагоподібний (про рухи).

Гадюка часом перепливала єрик хвилястими рухами, здіймала голову, поважно хитала нею з боку на бік, як значна дама, і роздивлялась навкруги круглими очима (М. Коцюбинський);

// Який розходиться, лине хвилями (про світло, звуки, пахощі).

Зорі сяють, Навівають Мрії й ніжні муки, Десь співають, Десь ридають Струн хвилясті звуки (М. Рильський);

Хвилясті, з темними смугами відблиски грають на хмурому обличчі дукача (М. Стельмах).