1. Словник української мови у 20 томах

хвиськати

ХВИ́СЬКАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. кого, що, чим, по чому. Бити, ударяти кого-, що-небудь чимсь (перев. гнучким); хльоскати.

Хвиськав [Потап] кобилу... Ньо-о! (М. Коцюбинський);

Олекса стомлено хвиськає віником по чоботях. Але болото стужавіло, мовби поприкипало до них (Ю. Мушкетик);

// Бити, стьобати (про зарості, чагарник, гілля і т. ін.).

– Дід зайшов у таку гущину, що не продереться: .. дерево так і хвиська, а тут і ніч насунулась (О. Стороженко);

Денис ішов помацки, находячи ногами знайому вузеньку стежку, розхиляючи гілля руками, заплющившися, щоб хоч по очах не хвиськало вітами (Б. Грінченко);

// перен. Те саме, що пи́рхати 2.

Вона Ліні навіть нотацію по-дружньому прочитала: – Ти, дівчино, на батька не дуже хвиськай. Кажуть, ти ледве не відцуралась його? Був уже один час, коли діти батьків зрікались... (О. Гончар).

2. Те саме, що цьво́хкати 2.

Ватя .. задумалась .. “Он пастушки женуть корови до води.: біжать, хвиськають батіжками, неначе граються” (І. Нечуй-Левицький);

Може, ото й вона: іде помалу, хвиськає лозинкою (С. Васильченко);

Мить передихнувши.., поповзли [розвідники] далі з новою силою. На гул, на світло ракет, що все ближче розпліскується над ними, під вихровище куль, що хвиськають, сичать назустріч (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвиськати — хви́ськати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хвиськати — ХЛЬОСКАТИ, стьобати, цьвохкати Словник синонімів Караванського
  3. хвиськати — див. бити; марнотратити Словник синонімів Вусика
  4. хвиськати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 перех. і неперех., чим, по чому. Бити, ударяти кого-, що-небудь чимсь (перев. гнучким); хльоскати. || Бити, стьобати (про зарості, чагарник, гілля і т. ін.). || неперех., перен. Те саме, що пирхати 2). 2》 неперех. Те саме, що цьвохкати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хвиськати — ШМАГА́ТИ (ударяти, бити чимсь гнучким), ХЛЬО́СКАТИ, ХЛЬО́СТА́ТИ, НАХЛЬО́СТУВАТИ, СТЬОБА́ТИ, НАСТЬО́БУВАТИ, ХЛЯ́СКАТИ розм., ХВИ́СЬКАТИ розм., ЦВЬОХАТИ (ЦЬВО́ХАТИ) розм., ЦЬВО́ХКАТИ (ЦВЬО́ХКАТИ) розм., ШМО́РГАТИ розм., ШЛЬО́ГАТИ діал., ШВЯ́КАТИ діал. Словник синонімів української мови
  6. хвиськати — Хви́ськати, -каю, -каєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. хвиськати — ХВИ́СЬКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. перех. і неперех., чим, по чому. Бити, ударяти кого-, що-небудь чимсь (перев. гнучким); хльоскати. Хвиськав [Потап] кобилу… Ньо-о! (Коцюб., II, 1955, 278); Олекса стомлено хвиськає віником по чоботях. Словник української мови в 11 томах
  8. хвиськати — Хвиськати, -каю, -єш гл. Хлестать, бить. Хвиськав батогом по сухих кінських ребрах. Левиц. І. 457. Словник української мови Грінченка