хворувати

ХВОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.

Хворіти.

Він [Юрасик] зголоднів і тому так хворує, А як хороша страва запарує, Підійметься, поїсть, сильніший буде. (з казки);

* Образно. Не відповідати б на тихий стук, але що, як батюшка сам відчинить двері – сільські попи на греч-ність ніколи не хворували (М. Стельмах);

По морі ми пливли без злих пригод, Лиш хворував погано весь народ (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хворувати — хворува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. хворувати — див. хворіти Словник синонімів Вусика
  3. хворувати — -ую, -уєш, недок., діал. Хворіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хворувати — ХВОРІ́ТИ на що, чим і без додатка (бути хворим, мати якусь хворобу), НЕЗДУ́ЖАТИ, СЛАБУВА́ТИ, НЕДУГУВАТИ, НЕДУ́ЖАТИ, СЛАБІ́ТИ, ХОРІ́ТИ розм., ХВОРУВА́ТИ (ХОРУВА́ТИ діал.), БОЛІ́ТИ розм., ГИБІТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. хворувати — Хворува́ти, -ру́ю, -ру́єш хворобли́вий і хоробли́вий, -ва, -ве х(в)орува́ти, -ру́ю, -ру́єш; не х(в)ору́й, -ру́йте на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хворувати — ХВОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Хворіти. *Образно. Не відповідати б на тихий стук, але що, як батюшка сам відчинить двері — сільські попи на греч-ність ніколи не хворували (Стельмах, I, 1962, 249). Словник української мови в 11 томах