хебе
ХЕБЕ́, невідм., с., розм.
Одяг з бавовняної тканини (скорочення з рос. хлопчато-бумажний).
Дивні думки. Народжувалися вони, певно, не тільки в мене – певно в усіх, хто сидів у залі клубу колонії – з однаково поголеними головами, однаково вдягнених в сіре “хебе” з розпізнавальною біркою (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me